среда, 23 февраля 2022 г.

Рекомендуємо:)

 

Залишилося кілька днів зими, і напевно, кожен з нас в очікуванні сонячної і теплої весни. А ще хочеться позитивних емоцій та радощів.

Тож до вашої уваги життєстверджуючий роман Ісабель Альєнде "Там, за зимою".



Сюжет

Незначна транспортна пригода, коли на закрижанілій вулиці одна машина штовхає іншу, стає водночас поштовхом, що приводить у рух події  в творі письменниці...

Кримінальна лінія книги охоплює лише кілька днів у штаті Нью-Йорк, але авторка значно розсуває часові й географічні виміри роману, події якого відбуваються впродовж кількох десятиліть на теренах різних країн.

Зима в романі огортає не тільки засніжені вулиці, а й душі персонажів, відігріти які здатні теплі людські стосунки - любов, дружба, солідарність...

"...- Серед зими я наре шті збагнув, що в мені буяє непереможне літо.

- Це тобі щойно прийшло до голови?

- Ні. Це сказав Альбер Камю".

Даруємо весняний настрій!

 

У передчутті тепла...

Наша книжкова виставка створює весняний настрій, ви знали?



среда, 16 февраля 2022 г.

155 років від дня народження П.П. Шмідта (1867-1906)

 


17 лютого виповнюється 155 років від дня народження П.П. Шмідта (1867-1906), лейтенанта, який очолив матроський заколот на крейсері «Очаків».

Про П.П. Шмідта написано чимало статей, книг. Його іменем називали вулиці в різних містах, серед яких і наш Бердянськ. В Очакові на Миколаївщині багато років працював музей П.П. Шмідта. Меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта у Бердянську працює з 1980 року, розміщуючись у будинку, де сім'я бердянського градоначальника П.П. Шмідта старшого (батька лейтенанта Шмідта)  проживала понад десять років.

У Бердянську ім'я П.П. Шмідта носить також центральний міський парк (перед ним встановлено погруддя П.П. Шмідта) - один із двох скверів, свого часу був розбитий батьком Петра Петровича, градоначальником Бердянська П.П. Шмідтом старшим.




На південній частині острова Березань у 1968 році за проектом архітекторів М. Галкіна та В. Очаковського було встановлено пам'ятник на честь розстріляних керівників повстання.

Коротка біографія П.П. Шмідта

Народився в дворянській родині. Батько — Петро Петрович Шмідт-старший, морський офіцер, контр-адмірал, старший морський начальник Бердянська.

У 1886 закінчив Петербурзьке морське училище.

Служив у 8-му Петербурзькому екіпажі. Влітку 1889 вийшов у відставку і оселився в Таганрозі, де працював у Азовсько-Донському комерційному банку.

У 1892 поновлюється на військовій службі. У 1895 одержав звання лейтенанта. Служив у 18-му Балтійському та Сибірському флотських екіпажах. Через особистий конфлікт з керівництвом Владивостоцького порту, перевівся на торговельний флот, де працював ревізором, старшим помічником, капітаном суден «Ігор» та «Діана». З початком російсько-японської війни 1904-05 звернувся до Морського відомства з проханням про направлення на театр бойових дій. Шмідта було призначено офіцером вугільного транспорту «Іртиш». Під час переходу з Лібави на Далекий Схід у Шмідта загострилася хвороба нирок, внаслідок чого він був змушений повернутися назад.

У 1905 — командир міноносця № 253 Чорноморського флоту, Севастополь. Після цусімської поразки Шмідт організував «Союз офіцерів — друзів народу», від імені якого розіслав відозву, що закликала командирів кораблів підтримати революцію. Був тимчасово відправлений до Ізмаїлу. Восени повернувся до Севастополя, де розпочав активну агітаторську діяльність, брав участь у мітингах і маніфестаціях. Ведучи пропаганду серед матросів і офіцерів, Шмідт називав себе позапартійним соціалістом, засуджував соціал-демократів — за їх недостатньо уважне ставлення до вимог селянства, а соціалістів-революціонерів — за терор, до якого він відносився безумовно негативно; стояв за Засновницькі збори, вибрані загальними виборами; відстоював конституційну монархію. 20 жовтня 1905 року, під час похоронів в Севастополі мирних громадян, убитих під час демонстрації, він виголосив політичну промову, що дала йому широку популярність. 20.10.(02.09)1905 Шмідта було заарештовано, але 04.11.1905 відпущено під тиском громадськості. Шмідта було обрано «довічним депутатом» Севастопольської Ради робітничих, матроських і солдатських депутатів. Після звільнення продовжував активну політичну діяльність. 11.11.1905 Шмідта було відправлено у відставку у званні капітана 2-го рангу.

 

Повстання на крейсері «Очаків»

8-10 листопада 1905 року почалося сильне невдоволення на крейсері «Очаків». Матроси крейсера вели переговори зі Шмідтом, і коли 13 листопада 1905 невдоволення вибухнуло бунтом, то Шмідт став його очільником. До крейсера, що збунтувався, пристали броненосець «Пантелеймон» і кілька інших суден. 14 листопада Шмідт звернувся до Государя Імператора з вимогою Засновницьких зборів і заявою, що флот перестав підкорятися міністрам. Головнокомандувач Чорноморським флотом Чухнін піддав революційні судна обстрілу шрапнеллю.

Шмідт погрожував за кожного страченого або вбитого матроса страчувати по полоненому офіцерові, але не виконав цієї погрози. За словами звинувачувального акту суду, кораблі Шмідта на вогонь відповідали слабким вогнем; за іншими відомостями, вони їм зовсім не відповідали. В усякому разі, Шмідт, уникаючи кровопролиття, нічого не зробив, аби відстоювати свої вимоги збройною рукою. На «Очакові» канонадою було спричинено пожежу; вціліла частина екіпажу стала рятуватися на шлюпках. Увечері 15 (29 листопада) 1905 крейсер «Очаків» майже без опору було розстріляно вірними уряду кораблями.

Шмідт був заарештований. Суд над Шмідтом відбувся в Очакові у лютому 1906. 18 лютого 1906 Шмідту, а також матросам О. Гладкову, С. Частнику та М. Антоненку було винесено смертний вирок. Розстріляний на острові Березань 6 (19 березня) 1906. Стратою керував Михайло Михайлович Ставракі.

8 травня 1917 перепохований у Покровському соборі в Севастополі.

13 листопада 1923 перепохований на севастопольському кладовищі Комунарів.

 

Лейтенант Шмідт в культурі

Борис Пастернак написав поему «Лейтенант Шмідт».

У романі Ільфа і Петрова «Золоте теля» діють «тридцять синів лейтенанта Шмідта» — самозванців і шахраїв, що «працюють» по взаємній домовленості в різних регіонах СРСР. Реальний син Шмідта Євген брав участь в повстанні 1905 року разом з батьком, під час громадянської війни служив в білій армії і жив в еміграції.

Фільм «Поштовий роман» (1969) (режисер — Є. Матвєєв, в ролі Шмідта — Олександр Парра) — історія складних взаємин П. П. Шмідта і Зінаїди Різберг на основі їх листування.

Яхта «Маяна», яка спочатку належала барону Фальц-Фейну, після жовтневого перевороту отримала назву «Лейтенант Шмідт».

Книги:

Виноградова Агнеса "Расстрелянная мечта. Хроника жизни лейтенанта П.П.Шмидта. Письма, воспоминания родных, близких, сослуживцев, современников, документы, материалы" (Миколаїв, ПП Гудим, 2004).

Черкашин Геннадій Олександрович.:Клянусь Землею і Сонцем.—Київ: Веселка,1989.—368с.,115тис.пр., роман-хроніка, іл., ISBN 5-301-00337-2.

Джерела інформації:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BC%D1%96%D0%B4%D1%82_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://www.istpravda.com.ua/reviews/2012/03/7/75916/

Зображення:

Автор: Downloaded from http://www.berdyansk.net/berd/ppshmit.html

Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=551020

 

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

 




21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це рішення було ухвалено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше як 100 осіб, не задокументовані.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок.  1952 року тогочасна влада Пакистану проголосила урду єдиною державною мовою, рідною вона була лише для 3 % населення. Це було негативно сприйнято, особливо на сході, де майже винятково розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року, під час демонстрації протесту в Дацці, поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників. За пропозицією Бангладеш ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 першим Міжнародним днем рідної мови.

Джерело інформації:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8

 

вторник, 15 февраля 2022 г.

Людина-океан: 220 років від дня народження В. Гюго

 


26 лютого цього року виповнюється 220 років від дня народження видатного французького письменника, драматурга, поета, публіциста, громадського діяча Віктора Гюго (1802-1885).

Творчість Гюго дуже різноманітна: романи, лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи.

Цікаві факти про письменника:

- Віктор Марі Гюго побачив світ у 1802 році. В один рік з ним народилися такі відомі письменники як, Вільгельм Гауф і Олександр Дюма(батько). Народився Гюго на паризькій вулиці, де жили склодуви. Будинок, в якому з’явився на світ  і провів час письменник, не зберігся до теперішнього часу. Останні роки життя письменник провів у власному маєтку, на вулиці, яку за життя письменника назвали «Авеню Віктора Гюго».

- Дитинство Віктор Гюго провів у роз’їздах: Марсель, Корсика, Ельба, Мадрид, Італія-це було пов’язано зі службою батька, який був генералом в наполеонівській армії. Але після кочового життя сім’я завжди поверталася в Париж. Численні подорожі вплинули на творчість майбутнього письменника, він все життя був романтиком в душі і завжди відстоював свої ідеали.

- Вже в 14 років Гюго почав пробу пера, але на жаль ці юнацькі твори не були опубліковані.

Крім письменницької діяльності він займався живописом. Його роботи — це в основному начерки, зроблені олівцем і тушшю. В даний час близько 4000 художніх ескізів знаходяться в різних колекціях по всьому світу.

Читацькі симпатії

 

Цього року валентинки від читачів отримали такі письменники:



С. Ахерн, М. Булгаков, І. Бунін, А. Данілова, П. Дашкова, О. Дерманський, О.Довженко, Т. Драйзер, О. Дюма, О. Забужко, П. Загребельний, М. Кідрук, О. Кобилянська, А. Кокотюха, Л.Костенко, Т. Корсакова, А. Крісті, А. Лінгрен, Г. М. Малик,  М. Март, О. Марініна, Дж. Мартін, Дж. Мойєс, Ю Несбьо, В. Нестайко, І. Нечуй-Левицький, Е.М. Ремарк, І. Роздабудько,  О. Рой, Дж. Ролінг, В. Рутківський, Р. Сабатіні, Д. Стіл, Т. Устінова, К. Ханна, Дж.Х. Чейз, А. Чехов, С. Шелдон, У. Еко

 

Дякуємо!

 Дякуємо всім, хто долучився до Міжнародного дня дарування кни!